Олександр Зінченко: «Перший гол — моя вина»

Молодий півзахисник збірної України — про матч відбору ЧС — 2018 Туреччина — Україна, який закінчився боєвою нічиєю 2:2.

— У першому таймі ми не побачили агресивного футболу у виконанні Туреччини, про який ви говорили. Але побачили рішучість в грі збірної України …
— Хочу зазначити, що в першому таймі ми непогано контролювали гру, епізодами здорово виходили з оборони через пас. Але, в той же час, було багато моментів, коли ми могли двома передачами обрізати їх чотирьох або п’ятьох гравців. Ми не використали свої шанси, хоча могли забити більше. Що стосується першого гола, який ми пропустили — вважаю, це моя вина. Не можна в таких ситуаціях просто викидатися на гравця. Ланцюг помилок привів до голу, але почалося це все з мене. Другий тайм був валідольний, особливо — кінцівка зустрічі. Багато боротьби було. Я вважаю, що ми сильно притиснулися назад. Хоча все одно могли забити свій гол, використати якусь контратаку. В цілому гра вийшла важкою, ми упустили свої три очки.

— Здавалося, що гра була в руках збірної України, ви тримали нитку цієї гри. Що сталося потім?
— Я не знаю. Завжди кажуть, що 2: 0 — найбільш слизький рахунок, але не відчувалося розслабленості. Пропустили гол в роздягальню зовсім непотрібний. Турки після цього понеслися. У нас, може, у другому таймі була присутня нервозність, прості помилки допускали.

— Можна сказати, що перший пропущений м’яч став ключовим у цій зустрічі?
— Ні, ми не маленькі діти, при рахунку 2: 1 можна і потрібно було грати. Якби забили ще третій м’яч — думаю, все було б набагато простіше.

— Ваша заміна в перерві — це був тактичний хід і підкріплення в лінію оборони? Або зі здоров’ям, можливо, виникли якісь проблеми?
— Ні, все добре зі здоров’ям. Чисто тактичний хід, рішення тренерського штабу.