Інтерв’ю Анатолія Тимощука

Екс-капітан української збірної з футболу Анатолій Тимощук нещодавно оголосив  про завершення  виступів за національну команду, але продовжує грати за футбольний клуб «Кайрат» та паралельно здобуває тренерську ліцензію категорії «PRO».

— У Вас, на сьогоднішній день,  ще 2 місяці контракту з ФК «Кайрат». Вже думали чим будете займатися після його закінчення?

— Зараз в Україні я навчаюся на тренерських курсах на здобуття ліцензії «PRO». Ліцензії «А» та «В» вже отримав, але, на жаль, в мене не було можливості приїхати на минулу сесію, тому  крім роботи зі спеціалістами, які дають інформацію на групу «PRO», я ще відвідую пропущені заняття з групою «А».  Вчора на лекції спілкувався з дуже цікавим професором та викладачем з медицини, здав домашнє завдання, і можу сказати, що відвідую заняття з великим задоволенням. Отримую дуже багато цікавої та корисної інформації, яку потім старанно аналізую та ще раз прослуховую.

Що стосується подальшої роботи, то поки нічого конкретно сказати не можу, адже коли працюєш усе життя футболістом, а потім розумієш, що настав час щось змінювати, визначитись складно. Планую закінчити чемпіонат зі своїм клубом, бо є ще півфінал та можливий фінал кубку, який може стати для моєї нинішньої команди третім і дасть змогу залишити кубок у клубі. У чемпіонаті, на жаль, посіли друге місце, хоча поставлена мета була  – чемпіонство. Тому, після закінчення сезону я зможу спокійно все обміркувати та прийняти зважене рішення.

— З приводу навчання, чи відчуваєте ви суттєву різницю між лекціями на ліцензію «А» та «PRO»?

— Те, що відчуваєш, чуєш – відрізняється. Звичайно, не можна сказати, що відмінність є суттєвою, але інформація зовсім інша. Вона більш повна, та подається в більшому обсязі.  Особисто мені, інформація, що я отримую на лекціях «PRO» більш цікава, ніж була на лекціях диплому «А».

— У подальшому ви бачите себе більше як футболіст чи все-таки тренер?

— Це залежить від рішення, яке я прийму у кінці сезону. В будь-якому випадку, я вважаю, що людина має пов’язувати себе з тим, що добре вміє робити або в чому гарно орієнтується. Зрозуміло, що кожен спортсмен, який має великий досвід роботи у різних клубах, хоче пов’язати себе з тим, що приносить задоволення. А це, звісно, спорт.

— Якщо дивитися в перспективу тренерської кар’єри, який український клуб ви б хотіли тренувати?

— Хай ніхто не ображається, але для мене, у футбольному плані, в Україні існує лише один клуб – це «Шахтар». У ньому я провів 9 років. Ніколи не забуваю про свій рідний клуб у якому дебютував, в якому виріс у вищій лізі України. Тому, з точки зору амбіцій та перспектив, напевно, на сьогоднішній момент «Шахтар» найбільш топовий клуб.

— А зарубіжний?

— Оскільки я мав досвід роботи у Німеччині і нормально знаю мову, то думаю, що якийсь німецький клуб.

— Ви побували на відкритому тренуванні національної збірної, у складі якої провели рекордну кількість матчів в якості капітана. Які Ваші прогнози на матчі збірної України проти суперників з Туреччини та Косова?

— Сам процес тренування вдалось подивитися зовсім трохи, адже хотілось більше уваги приділити вболівальникам. Однак, бачив, що вже ведеться тактична робота направлена на те, щоб команда була готова до матчу проти збірної Туреччини. На нинішньому етапі, у цих поєдинках кожну гру треба розглядати окремо і кожна з них є ключовою. А все через те, що ситуація в групі є наступною: у всіх команд однакова кількість очок, а таке не часто зустрінеш. У групі всі зіграли в нічию. Поспілкувавшись з головним тренером та гравцями, спостерігаю у всіх гарний та піднесений настрій. Думаю, кожен з них розуміє наскільки важливий цей матч для збірної.

— Ви вважаєте у збірної є шанси на перемогу?

— Я вважаю – ми повинні перемагати! Зрозуміло, що це легше сказати словами, ніж зробити на ділі. Як недавній футболіст збірної, розумію, що важко це реалізувати при тій атмосфері та підтримці, яка є у турецьких гравців на їх домашньому стадіоні. Однак, варто врахувати той факт, що турки зіграли в нічию з хорватами, які тримали ініціативу протягом усього поєдинку. Думаю, був проведений гарний відео-аналіз і, наразі, ми всі чекаємо найближчі матчі, щоб вболівати за нашу збірну.

 — Вас дуже тепло зустрічали вболівальники на НСК «Олімпійський», чи не виникало у Вас бажання повернутися і знову зіграти за нашу збірну?

— У збірній, напевно, хочеться грати завжди і не закінчувати ніколи (сміється). Тому що, як я вже казав вчора вболівальникам на стадіоні, для футболіста, не дивлячись на те, в якому  клубі він грав, виступ за збірну все-таки пік. Адже, це представлення своєї країни в матчах з іншими збірними. І за цим всім можна сумувати, але особисто я спілкуюсь з футболістами, крім того, граю у клубному чемпіонаті команди в якій тренуюсь, тому це мене відволікає і не дає особливо сумувати.

— Повертаючись, до питання можливої тренерської кар’єри, як ви вважаєте, чи змогли б Ви в майбутньому тренувати національну збірну? Чи є взагалі таке бажання?

— Зараз у збірної досить хороший штаб, але ви ж знаєте, що нашу роботу оцінюють за досягненнями. Усіх цікавить кінцевий результат, а саме – вихід команди на чемпіонат світу. Думаю, тренувати збірну завжди цікаво. Це, з однієї сторони, трохи простіше, а з іншої навпаки – складніше ніж у клубі, але без сумніву дуже цікаво.  А якщо хочеш відчувати атмосферу у якій був 16 років, то, звичайно, повинен розглядати для себе і такий варіант.

 — Свою подальшу діяльність Ви бачите в Україні чи закордоном?

— Наразі нічого не можу сказати. Будучи футболістом ти не знаєш куди тебе завтра заведе футбольна доля. Кожен з нас робить вибір, приймає рішення, але ти не знаєш, яка пропозиція може бути завтра. В подальшому все залежить більше від пропозицій.

— А як щодо Ваших власних вподобань?
— Дуже важко дивитися на ту ситуацію, у якій знаходиться футбол України. Завжди, хочеться чимось допомогти, тим паче, коли є проблеми і не тільки у футболі. Більшість наших вболівальників живуть футболом та спортом. Не хочеться, щоб все було втрачено і ми повернулись до того, з чого починали.